Договірні спори

  • Послуга доступна по всій Україні (Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Львів, Дніпродзержинськ, Чернігів, Вінниця, Житомир, Хмельницький). Пропонуємо різні форми оплати

    Договірне право (господарські договори)

    Можна із впевненістю сказати, що поняття юридичної діяльності як професійної, яке зародилось ще в античну епоху та набуло найвищого розквіту у Давньому Римі, сформувалося навколо поняття договору і головного його принципу – єдності намірів та вчинків.

    Розходження між ними з прадавніх часів засуджувалося як вияв негідної і неприпустимої як для рівних партнерів поведінки: «Потрібно звертати увагу не на слова, а на наміри» (Арістотель), «В угодах сторін, що домовляються, було визнано за важливе концентруватися більше на волі, аніж на словах» (Папініан).

    Дуже часто в законодавчих актах ми стикаємося з формулюванням, яке радить вчиняти певні дії, якщо немає прямої вказівки закону, «за усталеними звичаями ділового обороту» - і навіть не замислюємося над тим, яка велична багатовікова історія прихована у цьому стриманому виразі. А йдеться про культуру договірних відносин взагалі, властиву цивілізованому типу підприємництва і, на жаль, абсолютно нову і не зрозумілу для для деяких представників нашого суспільства.

    Коли сьогодні в бізнес-середовищі повсякчас з’являються нарікання на недобросовісних контрагентів, на т.зв. «сумнівні» договори, фірми-«одноденки», фіктивні юридичні адреси тощо, проблему варто вбачати набагато глибше, ніж в недосконалому законодавстві чи зайвій контролючо-владній позиції держави.

    Цікаво, що вищі сили в західній культурі завжди були рівними з людьми, і з ними потрібно було домовлятися, а не сліпо підкорятися.  На Заході договірні відносини визнавались за оточені авторитетом традиції, рівноправні поруч із релігійно-авторитарними, а на Русі все, що стосувалося домовленостей, не мало ореолу культурної цінності і сприймалося як «людська, звична справа» - на противагу «божій, вищій» (Ю. Лотман). А звідси і сама можливість шахрайства – відсутність поваги до букви закону, якщо вона не підкріплена авторитетом грубої сили.

    Згадаймо хоча б латинську договірну класику «Sub Fide Nobili» - «під чесне слово» або пануючі в світовій торгівлі нарівні з договорами торгові звичаї (англ. trade custom) – неписані правила, які склалися в торговельному середовищі на підставі постійного і регулярного повторення певних фактичних відносин і набули ваги усталених регуляторів бізнесу. В нашій традиції навіть умовами писаних угод часто нехтують, шукаючи можливості для отримання неправомірної вигоди за рахунок другої сторони договору.

    Годі й говорити про непересічне значення договірних відносин для розуміння держави як суспільного утворення (Гроцій, Кант, Локк, Пуфендорф, Руссо та інш.).

    Договір завжди передбачає:

    • рівність сторін,

    • вільне волевиявлення,

    • майнову незалежність і відокремленість та

    • є загальнодоступним, дійсно цивілізованим і взаємовигідним способом  переходу від необхідності до свободи, а його юридичне розуміння – як угоди, спрямованої на встановлення, зміну, призупинення цивільних прав та обов'язків сторін – виступає найбільш змістовним, але просто окремим випадком.

    Договір є основною категорією приватного права (ст.ст. 1 і 3 ЦКУ), і хоча поняття "господарський" законодавством України прямо не визначене (ст. 173 ГКУ: господарським є зобов'язання між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку), усі класичні договірні принципи прослідковуються досить чітко. Господарський договір є різновидом цивільно-правової угоди (ст.ст. 202, 626 ЦКУ), на нього поширюються загальні положення гл. 16, глав 47-53 та інші положення ЦКУ щодо угод (зобов'язань) - у разі, якщо вони не суперечать положенням господарського законодавства (ч. 7 ст. 179 ГКУ щодо правил укладання).

    Характерною ознакою господарського договору є те, що він укладається як між суб'єктами господарської діяльності або (між одним чи декількома такими особами) і не господарюючою юридичною особою, в т.ч. органами влади. Зобов'язання ж майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та не господарюючими суб'єктами - громадянами, не є господарськими (ч. З ст. 175 ГКУ).

    Також ст. 179 ГКУ визначає господарсько-договірні зобов'язання як майново-господарські, що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Господарським зобов'язання стає у разі, коли воно виникає з приводу чи у зв'язку зі здійсненням суб'єктами господарської діяльності (її ознаки - ст. 42 ГКУ).

    А ст. 1 ГПКУ прямо передбачає право будь-яких юридичних осіб (у т.ч. іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу ФОП, звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

    Задля того щоб Ваш бізнес прямував до успіху, а не до суду, кожен договір повинен виконувати свою основну мету – регулювати господарські відносини, а обидві його сторони, своєю чергою - чітко дотримуватись вимог щодо його форми та змісту, зводячи нанівець саму можливість використання договору з метою прямо протилежною його сутності – надання необґрунтованих переваг одній стороні за рахунок іншої. 

    Як оформити договір

    Зважаючи на те, що в разі наявності певних ознак будь-який договір може бути визнаний недійсним (підстави і наслідки - гл. 16 ЦКУ та ст.ст. 207, 208 ГКУ, п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПКУ), а вимога про застосування наслідків недійсності нікчемної угоди може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою чи судом  з власної ініціативи, до оформлення договору слід ставитися вкрай серйозно. Лише досвідчений юрист здатний прослідкувати за дотриманням усіх вимог (повна назва, номер, місце і дата укладання, реквізити, права та обов'язки сторін, предмет, ціна і порядок розрахунків – переважна більшість договорів є оплатною, строки виконання зобов'язань та штрафні санкції,  розрахунковий рахунок, місце подачі товару тощо). Не може бути законним і обґрунтованим судове рішення, якщо вирішуючи спір, суд «не помітить» протиправність пов’язаного з цим спором договору.

    Загальні вимоги, дотримання яких необхідно для дійсності угоди (ст. 206 ЦКУ) – порушення (в т.ч. уявне, на погляд другої сторони) кожної з них може стати підставою для оспорювання в суді:

    • зміст правочину не суперечить нормам закону, а також моральним засадам суспільства;

    • особа, яка вчинила правочин, має необхідний обсяг цивільної дієздатності;

    • волевиявлення учасника правочину вільне і відповідає його внутрішній волі;

    • правочин вчинено у формі, встановленій законом;

    • угода спрямована на реальне настання правових наслідків, що нею обумовлені;

    • угода, укладена батьками (усиновлювачами) не суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

             Обов’язково потрібно перевірити контрагента (за ЄДРПОУ, базою банкрутств), наявність гарантій відомих компаній або референцій банку щодо його фінансового стану.

    Підстави для розірвання договору (ст. 651 ГКУ) - згода сторін або рішення суду на вимогу однієї з них у разі істотного порушення другою стороною (та в інших випадках, встановлених договором або законом). Істотним вважається таке порушення, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тому умови для односторонньої відмови від договору (у повному обсязі або частково) слід прописувати вкрай обережно. Розірвання договору відбувається у такій самій формі, в якій він укладався, тобто письмовій (з реєстрацією в разі необхідності) чи усній (вкрай рідко в господарських відносинах). Наразі вкрай актуальним є питання чинності електронних договорів з ЕЦП та нових вимог до нотаріального засвідчення.

    «Підводні камені» договору

    • Повноваження філії або представництва – в разі укладання з ними угоди  потрібно завжди перевіряти.

    • Різниця між завдатком або авансом - завдаток в разі розірвання договору відшкодовується у двократному розмірі, аванс - в одноразовому.

    • Форс-мажор – особливо актуально, не варто посилатися на «рішення органів влади», які спроможні жорстко перекреслити увесь Ваш бізнес. Істотна зміна обставин - як підстава односторонньої відмови боржника від виконання договору (висновок про істотну зміну обставин (hardship) видається Торгово-промисловою палатою).

    • Зовнішні ознаки – забезпечення додаткових гарантій від шахрайства (кількість примірників, чи прошито і пронумеровано сторінки, печатки і підписи належних осіб, прочерки незаповнених місць).

    Види договорів

    За метою укладення можна виділити договори:

    • про передачу майна у власність, повне господарське відання або оперативне управління;

    • про передачу майна у тимчасове користування;

    • про виконання робіт;

    • про передачу результатів творчої діяльності;

    • про надання послуг;

    • про спільну діяльність.

    Кожен з видів має свої особливості і зазвичай потребує кваліфікованого юридичного аналізу в разі оспорювання в судовому порядку.

    Наша компанія забезпечує повний супровід договірних відносин, в т.ч. у судовому процесі:

    • консультації з приводу укладення договору та його юридичних наслідків для сторін;

    • перевірка проектів договорів та повноважень контрагентів;

    • вирішення спорів із контрагентом (написання претензії, позову, проведення переговорів, медіації, представництво у суді).

    Враховуючи велике значення договірних відносин між суб’єктами господарювання, радимо залучати фахівців, аби вберегти себе від несумлінних контрагентів чи можливих зловживань для односторонньої зміни умов договорів. Сьогодні значно почастішала перевірка підприємців податковими органами та зняття податкового кредиту у зв’язку із укладанням нікчемних угод. Отже, про культуру договірної роботи краще дбати вчасно, а в суді – скористатись послугами наших юристів. 

    comments powered by Disqus

    Якщо ви виявили помилку чи неточність в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

Зворотній дзвінок

Замовлення послуги

Безкоштовна консультація

X

Замовлення послуги