Як будемо судитися по новому ГПК?

  • Як будемо судитися по новому ГПК?

    Наші законодавці традиційно "порадували" своїх виборців прийняттям і введенням у дію нових нормативних документів. На цей раз під кінець року вони вирішили переписати процесуальні кодекси і в терміновому порядку ввести їх у дію, не давши часу юридичній спільноті детально з ними ознайомитися.

    Більше того, не встигли дані нормативні документи вступити в силу, як у Верховній Раді вже був зареєстрований законопроект про внесення в них змін. Але, як казав один із наших колишніх президентів, "маємо те, що маємо".

    Тож ми почали судитися по-новому. Виходячи з того, що навіть побіжне прочитання даних документів вже викликає запитання й виявляє в них деякі нестиковки, то будемо дружно і все разом (як судді, так і сторони) набивати шишки. Варто зазначити, що законодавець пішов за принципом уніфікації судових процесів і тому дуже багато положень тепер будуть однотипні як для господарського, так і цивільного та адміністративного процесу, що деякою мірою полегшує роботу юристам.

    Так, тепер будуть діяти єдині принципи судочинства. Визначено, що в судах функціонуватиме єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі – ЕСІС) яка повинна забезпечувати обмін документами між судами, між судом і учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Тепер законодавством визначено коло осіб (адвокати, нотаріуси тощо), які будуть зобов’язані зареєструватися в даній системі. Таким особам усі судові документи повинні направлятися засобами електронного зв’язку, а вони, в свою чергу, можуть подавати процесуальні документи й докази теж в електронному вигляді, підписуючи їх електронним підписом.

    Планується, що суд вестиме провадження за матеріалами судової справи в електронній формі. Документи і докази, що надійшли в суд у паперовому варіанті, не пізніше трьох днів із дня їх надходження, повинні бути перетворені в електронну форму й долучені до матеріалів електронної справи. Більше того, тепер учасники процесу можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції не лише з приміщення іншого суду, але навіть з дому. Для справедливості треба сказати, що необхідною умовою для цього є наявність технічної можливості в суду. До того ж, саме чий учасник несе ризики неможливості участі в такому засіданні, які обумовлені технічними проблемами. Проте, можливо, ми скоро станемо свідками того, як сторони будуть судитися не виходячи зі своїх офісів. Але поки ЕСІС не почала функціонувати, в суді продовжує діяти паперовий документообіг.

    Розглянемо найбільш значимі нюанси і новації в Господарському процесуальному кодексі (далі – Кодекс):

    Форми судочинства

    Судочинство буде здійснюватися в двох формах: наказне провадження та позовне провадження (загальне або спрощене). Для стягнення в порядку наказного провадження необхідно, щоб позовні вимоги обмежувалися стягненням грошових сум і були засновані на письмовому договорі, був відсутній спір, а розмір вимог не перевищував 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

    У порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи або справи незначної складності, а також інші справи, для яких пріоритетним є швидке їх вирішення. (Кодекс містить досить багато критеріїв, які по суті будуть оціночними категоріями й лише час покаже, як у їх відношенні сформується судова практика).

    Позовна заява

    Як і раніше, в позовній заяві має бути зазначено: найменування, коди, адреси і засоби зв’язку сторін та інших учасників. При цьому слід звернути увагу, що тепер стаття містить вимогу про надання поштового індексу.

    Так само позов повинен містити: обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюваних, якщо позов містить відповідні вимоги; спосіб захисту, про який просить позивач; вимоги про заходи забезпечення позову чи доказів; перелік доданих документів тощо. Доказів із зазначенням наявності в позивача або інших осіб оригіналів документів, копії яких додаються до суду. Крім того, якщо позивач посилається на докази, які до позову не додано, — він зобов’язаний подати обґрунтовані пояснення щодо причин неподання таких доказів і відомості про заходи, вжиті для їх отримання; попередній розрахунок судових витрат позивача; підтвердження позивача про те, що ним не представлений інший позов до того ж відповідача, з тим же предметом і з тих самих підстав.

    Раніше, невідповідність позовної заяви вимогам, встановлених у Кодексі, була підставою для її повернення, тепер же суддя буде зобов’язаний залишити таку заяву без руху і, як і в цивільному процесі, надати позивачу строк (не більше 10 днів) для усунення недоліків (крім прямо передбачених випадків у ст. 174 ГПК 2017 р.).

    Представництво

    Представниками в справі тепер можуть бути тільки адвокати або законні представники, виключення зроблено лише для розгляду малозначних справ. Однак з урахуванням підпункту 11 п. 16-1 розділу XV Конституції України, такі обмеження будуть застосовуватися в судах апеляційної інстанції — з 1 січня 2018 р. в судах першої інстанції — з 1 січня 2019 року.

    Малозначні справи

    Малозначними будуть вважатися справи, в яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (далі – ПМПО), тобто на сьогоднішній день — до 160 000 гривень. Цікаво те, що суд може визнати малозначними й інші справи незначної складності, ціна позову в яких не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (зараз це до 800 000 грн.).

    Слід одразу звернути увагу, що рішення в малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Особисто в мене ця норма викликає суперечливі почуття. З одного боку, я розумію, що законодавець намагався піти від зайвого формалізму, надавши деяку свободу суду й захистивши Верховний Суд від зайвого навантаження, але з іншого — це явне звуження конституційних прав сторін на справедливий захист, перегляд рішень, що може потягнути за собою низку однотипних позовів до ЄСПЛ.

    Реальна змагальність

    Принцип змагальності був присутній і раніше, але інші норми фактично зобов’язували суд виявляти докази під ризиком наступного скасування рішення через неповний і не всебічний розгляд.

    Тепер суд тільки керує судовим процесом й аналізує надані сторонами докази. Суд не має права збирати докази, але зобов’язаний сприяти сторонам, якщо вони про це вмотивовано просять. У той же час кожна сторона несе ризик наслідків, пов’язаних із ненаданням доказів. Але навіть ці положення не обійшлися без винятків. Так, суд може збирати докази, якщо він сумнівається в сумлінному здійсненні учасниками справи їх процесуальних прав або виконанні обов’язків в частині доказів.

    Надання доказів

    Тепер позивач зобов’язаний надати докази (або клопотання про їх витребування) разом із поданням позовної заяви. Відповідач же й третя особа, яка не заявляє самостійних вимог до предмету спору, повинні надати суду докази разом із подачею їх відкликання або письмових пояснень. Тобто неподання відзиву фактично позбавляє відповідача можливості обґрунтовано заперечити позов. Сам відгук подається в строк, визначений судом, який не може бути менше 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження.

    Слід особливо відзначити, що неподання в установлений законом або судом термін докази не приймаються судом до розгляду, за винятком випадку, коли особа обґрунтовано не мала можливості подати їх вчасно. Крім того, тепер на законодавчому рівні встановлено, що особа, яка подає докази, має заздалегідь направити або надати копії таких доказів іншим учасникам справи, а улюблена позиція юристів "тримати козир у рукаві до останнього" тепер навряд чи може бути застосована. Як і в багатьох випадках з даного правила є винятки. Так сторона звільняється від обов’язку направляти докази іншим учасникам, якщо: такі докази є в іншої сторони справи (мається на увазі, що таке зобов’язання не діє лише щодо саме цієї сторони); обсяг таких доказів надмірний (критеріїв такої надмірності немає і, припускаю, судова практика повинна буде якось їх визначити); вони подані в суд в електронній формі; вони публічно доступні.

    Суд може забезпечити докази й до подачі позову, однак при цьому особа, яка звернулася за таким забезпеченням доказів, має подати позов протягом 10 днів із моменту винесення ухвали про їх забезпечення, а якщо позов в ці терміни не буде подано, то сторона позбавляється можливості використовувати ці докази в іншій справі.

    Нові види доказів

    Показання свідків. Тепер навіть у господарському процесі свідчення є доказами, але на їх підставі не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту мають відображатися у відповідних документах. Показання свідка повинні бути викладені письмово в заяві свідка, підпис на якому підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, якщо свідком виступає сторона або третя особа, а сама заява подана в терміни, передбачені для подання доказів.

    Свідок може бути допитаний судом, якщо обставини, викладені ним у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів у частині їх змісту, достовірності або повноти. Виклик свідка в даному випадку проводиться як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників справи.

    Письмове опитування учасників. Учасник справи вправі при подачі першої заяви по суті справи (для позивача — при поданні позовної заяви, для відповідача — при подачі відкликання) задати іншому учаснику не більше 10 запитань по суті справи. Учасник, якому задані питання, повинен дати вичерпну відповідь по суті кожного питання у формі заяви. Учасник має право відмовитися від дачі відповіді лише у випадках, прямо передбачених кодексом.

    Електронні докази. Інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення у справі (документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо) можуть використовуватися як докази. Електронні докази подають в оригіналі або у вигляді електронної копії, засвідченої електронним цифровим підписом, прирівняної до власноручного підпису. Якщо оригінал електронного докази не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність наданої копії (паперової копії) оригіналу, суд такий доказ проігнорує.

    Терміни

    Загальна тривалість розгляду справи в позовному провадженні трохи збільшилася — до 90 днів. При цьому суду дається 60 днів з моменту відкриття провадження для початку розгляду справи по суті. Мається на увазі, що в даний період будуть витребувані і зібрані всі докази по справі. Цей термін може бути продовжений у виняткових випадках ще на 30 днів.

    Потім суд розглядає справу по суті протягом 30 днів від дати початку його розгляду. Продовження терміну розгляду справи по суті кодексом не передбачено.

    Справи, що розглядаються в спрощеному порядку, повинні бути розглянуті судом у межах розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів з дня його оголошення, а на визначення — протягом 10 днів, але якщо розгляд було без виклику сторін або ж в суді була оголошена лише вступна та резолютивна частина рішення, то, як і перший, даний термін буде обчислюватися з дня складання повного тексту рішення. Так само апелянт має право на відновлення терміну, якщо така апеляційна скарга була їм подана в межах граничних строків — з моменту вручення йому рішення суду.

    Термін подачі касаційної скарги залишився колишнім — 20 днів.

    Судові витрати

    Позивач при подачі позову, а інший учасник — разом із наданням першої заяви, повинен надати суду орієнтовний розрахунок своїх судових витрат, які він поніс й очікує понести в зв’язку з розглядом справи. Інакше суд може відмовити їм у такому відшкодуванні. Кодекс не містить будь-яких критеріїв для прийняття рішення з даного питання, то ж воно вирішується на розсуд суду. Це правило не стосується компенсації витрат на оплату судового збору — тут все залишилося як і раніше.

    Крім того, тепер суд може зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок попередньо визначену суму судових витрат. Однак, якщо сторони не виконали таку вимогу, суд не може відмовити в розгляді справи, але може відхилити клопотання про виклик свідка, призначення експертизи, залучення фахівця тощо і прийняти рішення по вже наявним доказам.

    Так само за заявою відповідача суд може зобов’язати позивача забезпечити витрати відповідача в разі, якщо позов свідомо необґрунтований або відповідач не має місця проживання та майна в Україні. Якщо позивач не виконає вказівку суду, то в такому випадку суд має право залишити позов без розгляду за клопотанням відповідача.

    Боротьба з "процесуальним тероризмом"

    Обов’язок сторін добросовісно користуватися своїми процесуальними правами й раніше передбачалася кодексом, однак суди фактично були позбавлені можливості будь-яким чином впливати на сторони, в разі такого зловживання. Відповідно, тяжба могла тривати роками, адже можна було подавати безліч безпідставних та ідентичних клопотань, заявляти відводи, оскаржувати ухвали затягуючи таким чином розгляду справи. Зараз в кодексі прописані механізми попередження таких дій. Так, у залежності від конкретних обставин, суд може визнати зловживанням процесуальними правами наступні дії:
    — подачу скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, недійсне або дія якого закінчилася (вичерпана), подачу клопотання (заяви) для вирішення і так уже вирішеного судом питання, при відсутності інших підстав чи нових обставин, заяву свідомо безпідставного відведення або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування або перешкоджання розгляду справи або виконання судового рішення;
    — подачу кількох позовів проти одного й того ж відповідача, з тим же предметом і з тих самих підстав, або подачу кількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, мета яких — маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
    — подачу свідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або про суперечку, що носить явно штучний характер;
    — необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або свідомо безпідставне притягнення особи в якості відповідача (співвідповідача) з тією ж метою;
    — укладення мирової угоди на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, яких слід залучити до участі в справі.

    Визнавши такі дії зловживанням правами, суд має право не тільки залишити без розгляду такі клопотання або заяви, а й оштрафувати винуватця на суму від 1-го до 10-ти розмірів ПМПО (п. 2 ч. 1 ст. 135 ГПК). За повторне або неодноразове зловживання процесуальними правами загрожує вже штраф у сумі до 50-ти розмірів ПМПО. Крім того, слід зазначити, що якщо суд оштрафував адвоката, то він може направити таке визначення у відповідну КДК для вирішення питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

    Це далеко не всі новації, але вже скоро ми з вами побачимо як вони проявлять себе в дії.

    Якщо ви виявили помилку чи неточність в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

    comments powered by Disqus