Адвокат по сімейних справах в Києві, Харкові

Послуга включає:

  • Професійна консультація спеціаліста;
  • Підготовка повного пакету документів;
  • Нотаріальне супроводження;
  • Сплата державних мит, зборів, платежів;
  • Проведення безпосередніх робіт пов'язаних з наданням послуги.

500 ГРН від 1 місяця
Адвокат по сімейних справах в Києві, Харкові
  • Послуга доступна по всій Україні (Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Львів, Кам’янське, Чернігів, Вінниця, Житомир, Хмельницький). Пропонуємо різні форми оплати

    Головна відмінність сімейного законодавства та, відповідно, аналогічна вимога до розгляду сімейних справ у суді – це підвищений рівень приватності як принципова відмінність сімейних правовідносин від будь-яких інших відносин у суспільстві. Шлюбно-сімейні справи, що випливають із сімейних правовідносин як відносин особливого виду, потребують не лише повного, всебічного та об’єктивного вивчення, що є, звісно, передумовою судового розгляду взагалі, а й особливого підходу, оскільки належать до сфери особистих родинних стосунків.

    На жаль, практика свідчить - суди загальної юрисдикції, маючи неабияке перенавантаження «звичайними» цивільними справами, не дуже аналізують під час ухвалення рішень фабулу кожної сімейної справи, не мають ані часу, ані досвіду, ані звички, аби подібні справи розглядати з прискіпливою увагою та неупередженістю. Скажімо, таке важливе питання під час розлучення подружжя, як визначення подальшого проживання дитини з одним із батьків, зазвичай вирішується суто поверхово, а перевага, не завжди обгрунтована, надається жінці. Враховуючи те, що одна з основних функцій сім’ї - виховання дітей, застосування різних видів і форм насильства щодо її неповнолітніх членів зі сторони осіб, за законом зобов’язаних їх виховувати, є неприпустимим і жахливим явищем для цивілізованого суспільства. Водночас формалізований підхід до справ, пов’язаних із сімейно-побутовим насильством, як щодо дітей, так і щодо жінок, свідчить про неспроможність держави гідно боротися з ним і виступає, на жаль, важливою передумовою для його високої латентності, повторюваності та поширеності в сучасній Україні.

    Окремо варто виділити болючі питання майнового стану, визначення частки у спільній сумісній власності та спадкування кожного з подружжя у цивільному шлюбі (конкубінаті - з лат. concubinatus, від concubo – «лежати разом», ст.ст. 74, 91 СКУ: «Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя») та відсутність практики укладання шлюбного контракту як договірної форми регуляції подружніх стосунків, який на Заході давно виступає проявом усталеної правової культури населення.

    Також, хоча закон прямо й не висуває обмежень щодо статі кожного з подружжя для його юридичного визначення та державної реєстрації шлюбу, практика переконує, що де-факто передбачається лише союз між чоловіком та жінкою, і лише вони мають право, скажімо, на усиновлення дитини (ст. 211 СКУ) чи на спадкування один за одним. Питання ж легалізації одностатевих шлюбів наразі не може навіть ставитися на порядок денний, адже через підвалини слов’янського менталітету миттєво набуває тавра «пропаганди гомосексуалізму».

    Комплекс подібних тем можна продовжувати, адже сімейне життя за визначенням є сферою приватною, де морально-етичні чинники значно переважають норми закону, та головна проблема очевидна – сучасне посттоталітарне суспільство поступово звільняється від адміністративно-контролюючих, забюрократизованих схем усюди, але позбавитися стереотипів у свідомості набагато складніше.

    Прийнятий у 2002 р. новий Сімейний кодекс доповнив українське законодавство низкою принципово нових інститутів сфери шлюбно-сімейних правовідносин. Йдеться насамперед про те, що врегульовувати на рівні закону варто лише ті відносини, які насправді потребують правової охорони та захисту.

    Так, одними із принципово нових положень стали:

    •  розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя (ст. 109 СКУ);

    •  встановлення режиму окремого проживання для подружжя (ст. 119 СКУ);

    До того ж ці справи розглядаються в порядку окремого провадження.
    Окреме провадження (ч. 3 ст. 324 ЦПКУ) - вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. В сімейному праві, крім вищезгаданих - справи про надання права на шлюб, про поновлення шлюбу після його розірвання та інш. (п. 3 ст. 234 ЦПКУ).


    Також Сімейний кодекс України передбачає судовий розгляд справ про:

    • стягнення аліментів на повнолітніх дітей (ст. 200 СКУ);

    • встановлення мінімального розміру аліментів на дитину (ст. 182 СКУ);

    • визначення місця проживання дитини до 18 років (ст.ст. 160-162 СКУ)

    та інш.
    Відповідні нові норми з’явилися і у ЦПКУ 2005 р., зокрема щодо альтернативної підсудності справ про розірвання шлюбу (за місцем проживання позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача, чи за домовленістю подружжя - за місцем проживання будь-кого з них (п. 2 ст. 110 ЦПКУ).

    Досвід Європи

    Слід зазначити, що в більшості сучасних європейських країн законодавством передбачено розгляд справ у сфері сімейно-правових відносин хоча й в судах загальної юрисдикції, як і в Україні, але окремими суддями, наділеними спеціальними повноваженнями. Показово, що за Французьким цивільним кодексом, суддя в сімейних справах не компетентний розглядати позовні заяви, пов’язані з визначенням режиму майнових відносин подружжя. До складу судової системи Німеччини входять спеціалізовані сімейні суди та суди опіки, які переймаються справами про розлучення та поділ спільного майна, вирішення долі дітей, опіки і піклування. Створення сімейних судів як судів першої інстанції у системі судів загальної юрисдикції було б цілком виправданим у контексті здійснення судової реформи в Україні та сприяло б дійсно індивідуалізованому та фаховому розгляду цієї категорії цивільних справ.

    Наші послуги  у галузі сімейного права:

    • розірвання шлюбу, в т.ч. з «ускладненнями» (інший член подружжя не бажає давати згоду на розлучення, проблеми з визначенням спільного майна, в т.ч. нерухомості та корпоративних прав, та його розподілу, подальшої долі дітей тощо);

    • супровід укладання шлюбного контракту - це світова практика, що реально допомагає уникнути складної та дорогої процедури поділу спільного сумісного майна;

    • усиновлення - в Україні це надзвичайно складний і забюрократизований процес, особливо стосовно усиновлення дитини з українським громадянством іноземцями;

    • позбавлення батьківських прав чи відновлення в них;

    • аліментні спори, також в разі стягнення заборгованості з їх сплати за минулий період; 

    • встановлення споріднення в судовому порядку;

    • оспорювання та визнання біологічного батьківства та материнства, що передбачає проведення спеціальної експертизи

    • тощо.

    Саме сила традицій та громадський осуд гальмують нагальну модернізацію сімейного законодавства в Україні чи зводять її до формальної процедури. Отже, мало не втручатися в приватне життя особи та не засуджувати, скажімо, одиноку матір – соціальний та економічний клімат в державі як такий повинен сприяти різноманітності форм сім’ї, культурі сімейних взаємин, в т.ч. між батьками та дітьми, та вихованню толерантності як світовідчуття. Тільки тоді можна розраховувати на реальні зрушення в законодавстві справді цивілізаційного масштабу, особливо ж - в сімейному.

    Дата оновлення 16.03.2024

    Якщо ви виявили помилку чи неточність в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

Замовлення послуги