Спадкові спори

Послуга включає:

  • Професійна консультація спеціаліста;
  • Підготовка повного пакету документів;
  • Нотаріальне супроводження;
  • Сплата державних мит, зборів, платежів;
  • Проведення безпосередніх робіт пов'язаних з наданням послуги.

500 ГРН від 1 місяця
Спадкові спори
  • Послуга доступна по всій Україні (Київ, Харків, Дніпро, Одеса, Львів, Кам’янське, Чернігів, Вінниця, Житомир, Хмельницький). Пропонуємо різні форми оплати

    Зазвичай спадкові спори виникають безпосередньо на тіл вирування сімейних пристрастей після недавньої смерті родича, коли негативний психологічний фон та суперечливість існуючої інформації щодо спадщини аж ніяк не сприяють адекватному аналізу ситуації. І буває так, що особа, яка має право на спадщину, від неї не відмовилася, але й не прийняла її – а цим вчасно скористалися спадкоємці більш далеких черг чи навіть сторонні особи, заволодівши фіктивними документами.

    Нам сьогодні навіть важко уявити ситуацію з минулого, коли за ст. 1 Декрету Ради Народних Комісарів УСРР від 11.03.1919 р. «Про скасування спадкування», право спадкування як за законом, так і за заповітом, на все майно, яке знаходилось на території республіки, було скасовано – власність за радянських часів передбачалася та охоронялася законом виключно державна.  Разом з тим римське приватне право, як основа основ цивільного права взагалі, інституту спадкування приділяла дуже велику увагу. 

    Важливою рисою спадкових правовідносин є те, що одна із сторін (спадкоємець) має лише право, а інша сторона - зобов'язана особа (особи) - тільки обов'язки, що вирізняє такі правовідносини від переважної більшості інших.

    До настання смерті спадкодавця потенційні спадкоємці не вправі оспорювати дії власника щодо розпорядження належним йому майном і права третіх осіб, засновані на таких діях - усі права виникають для них лише з моменту відкриття спадщини.

    На жаль, зневажливе ставлення до встановленого порядку та процедури вчинення відповідних дій щодо спадкового майна дуже часто в змозі призвести до втрати спадкоємцями законного права на спадщину.  

    Способи прийняття спадщини:

    • фактичне прийняття спадщини шляхом проживання разом із спадкодавцем;

    • подача заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

    Важливість строків і дат

    Строк позовної давності, який застосовується щодо оспорювання заповіту та свідоцтва про право на спадщину, становить 3 роки. Для прийняття спадщини після смерті спадкодавця встановлено строк у 6 місяців. Звертатися до суду з позовами про визнання права власності в порядку спадкування можна лише через півроку після смерті спадкодавця, а ось до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини – до спливу цього строку.

    Відповідно до ст. 1268 ЦКУ, не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням – спадщину спадкоємець приймає або ні в повному обсязі, отже, несе всі ризики за наявності її обтяжень (аналогічно й до ст. 548 старого ЦК УРСР 1963 р.).

    За ст. 1296-1297ЦКУ, спадкоємцю потрібно звернутися до нотаріуса для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно – строк для цього не обмежений. Сьогодні банки подекуди ініціюють внесення таких змін до ЦКУ з метою звернення стягнення заборгованості за кредитами на спадкове майно, яке спадкоємці боржника умисно не оформлюють на себе, і кредитор має право звернутися з вимогою про погашення  заборгованості  спадкодавця (ст. 1282 ЦКУ).

    Але відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі в суді.

    Особливості спадкового договору

    Ст. 1302 ЦКУ визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов’язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на його майно. Норми спадкового права до спадкування за договором не застосовуються (в т.ч. право на обов’язкову частку, також набувач за спадковим договором  не  відповідає за зобов'язаннями відчужувача). Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Все це свідчить про підпорядкування спадкового договору нормам здебільшого зобов’язального,  а не спадкового права.  

    Як відомо, закони не мають зворотної сили в часі (крім випадків, коли вони скасовують або пом’якшують діяння). Отже, треба враховувати ще й такий момент, як момент відкриття права на спадщину і чи поширюється на певні правовідносини дія норм ЦКУ 2003 р., адже до 01.01.2004 р. був чинним старий Цивільний кодекс. Наприклад, старий Кодекс про шлюб та сім’ю (на відміну від нового Сімейного) не передбачав виникнення спільної сумісної власності подружжя в разі проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - неможливо вести мову про спадкування в разі цивільного шлюбу в той період. Ст. 74 СКУ може застосовуватись лише до майна, набутого сім’єю після 01.01.2004 р., а до майна, яке було набуте до цього часу – ні. Це також стосується і судових рішень, ухвалених після 01.01.2004 р., про встановлення факту прийняття спадщини, яка відкрилась до набрання законної сили новим ЦКУ 2003 р.

    Часто виникає потреба й в аналізі фактів або доказів прийняття спадщини, згоди чи незгоди  інших спадкоємців, наявності відмови про вчинення нотаріальної дії тощо – зазвичай,  15-20% позовних заяв за спадковими спорами в подальшому залишаються без розгляду або по них закривається провадження через відмову від позову просто через неуважність під час його підготовки. Тобто, на відміну від інших галузей, специфіка спадкових справ передбачає вичерпання позасудових способів вирішення проблеми.

    Для того, щоб захищати свої спадкові права, спадщину слід прийняти, а визнання права власності в порядку спадкування в судовому порядку можливе лише за наявності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Сьогодні судова практика застосовує роз’яснення постанов Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р.  N7 «Про судову практику у справах про спадкування та «Про судову практику з розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13: «якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові».

    Ч. 2 ст. 1272 ЦКУ застерігає: «за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для її прийняття, може подати відповідну заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини». На практиці ж зустрічаються позови спадкоємців про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, в той час як спадкоємець і спадкодавець на момент смерті останнього проживали і були зареєстровані разом, тобто фактично спадкоємець вже прийняв спадщину - в такому разі звертатися до суду теж потреби нема.

    Додаткові гарантії захисту спадкових прав за ЦКУ  з 01.01.2004

    • можливість складання спільного заповіту подружжя;

    • можливість посвідчення заповіту не лише нотаріусами, а й іншими службовими та посадовими особами;

    • посвідчення секретного заповіту (але інколи відсутність доступу нотаріуса спричинює складання заповіту з помилками, а після смерті його автора – виникнення спорів);  

    • право заповідача встановити у заповіті особисті розпорядження (заповіт з умовою);

    • обмеження принципу свободи заповіту інститутом обов’язкових спадкоємців, що стоїть на захисті інтересів дітей, непрацездатних батьків, вдови (вдівця), повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця.

    Спеціалісти нашої компанії готові застосувати, аби допомогти Вам розв’язати будь-які спірні питання щодо спадщини, такі способи захисту права (ст. 16 ЦКУ):

    • визнання права на спадщину;

    • визнання правочину недійсним (заповіту, спадкового договору, договору довічного утримання - інколи задля усунення від спадкування спадкоємця, який має право на обов’язкову частку за законом, укладають замість заповіту договір довічного утримання або спадковий договір);

    • припинення дії, що порушує право - як спосіб забезпечення позову;

    • відновлення становища, яке існувало до порушення (реституція);

    • примусове виконання обов’язку в натурі (в разі спадкування за заповітом з умовою - передача конкретних речей певним особам,  право проживання в успадкованому будинку тощо);

    • зміна чи припинення правовідносин;

    • відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової, а також моральної шкоди;

    • визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади чи місцевого самоврядування. 

    Дата оновлення 16.03.2024

    Якщо ви виявили помилку чи неточність в тексті, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter

Замовлення послуги